Зародження української нації. Коли?

werwolfs 20.05.2010 в 15:08

Продовжуючи знайомитися з творами про націоналізм та (пере) прочитавши Бенедикта Андерсона "Уявні спільноти. Міркування щодо поширення націоналізму" (1990р.) мене зацікавило деякі міркування автора. То ж …

Б. Андерсон стверджує (і я пристаю на його думку, з обмовками не методологічного характеру), що сама можливість зароджування (уявлення) нації "історично з’явилася там і тоді, коли три дуже давні фундаментальні культурні концепції втратили свою аксіоматичну владу над людськими умами."

Перша - уявлення про те, що якась особлива письмова мова дає привілейований доступ до онтологічної істини, і саме тому, що він - невід'ємна частина цієї істини. (Тобто, поширення друкарської книги мовою населення)

Друга - віра в те, що суспільство природним чином організовується навколо вищих центрів і під їх владою: монархів, які були особами, відособленими від інших людей, і правили завдяки тій або іншій формі космологічного (божественного) веління. (Тобто перехід до виборності вищіх посадових осіб)

Третя - концепція сприйняття часу, в якій космологія та історія були нерозрізнимі, а першопричини світу й людини ідентичні за суттю. (Поява в літературі нелінійності й одночасності подій)

Отже якщо примінити ці три концепції до українського минулого, то:

1. Друкована література вперше з'явилася в давній Україні в другій половині ХVI століття - ”Пересопницьке Євангеліє” (1561р.) та , ”Острозька Біблія” (1581р.,1256 сторінок)). Втім слід вказати, що ”Острозька Біблія” друкувалася церковною (старосло'янською), а ”Пересопницьке Євангеліє” було перекладене на ”просту” українську тогочасну мову ”для лепшого виразуміння люду христіанського посполитого”. Переклад з болгарської мови і підготовка тексту були зроблені ченцями Пересопницького монастиря на Волині.

А Вже в першій половині XVII ст. тут (в Україні) нараховувалося близько 20 друкарень, найбільшою з яких була друкарня в Києво-Печерській лаврі. Друкарні створювалися на кошти меценатів, Війська Запорозького. Активно займалися організацією типографій братства.

Найбільшу питому вагу у друкарській продукції мали книги релігійного характеру, але видавалися також наукові трактати, довідники, календарі, підручники. Деякі з підручників відігравали важливу роль в освіті. Так, граматику, автором якої був М.Смотрицький (1619 р.), М. Ломоносов назвав ”вратами вченості”. Вона перевидавалася більше 150 років практично у незмінному вигляді. Примітний той факт, що в домашніх бібліотеках багатих львівських міщан нараховувалися десятки і сотні книг.

2. Скажу коротко Україна на зламі XVI-XVII століть представлена козацькою державою (гетьманат). Як відомо з історії, Козацька держава за організацією управління представляла собою демократичну систему на противагу монархіям. Іншими словами, суспільство організовано не навколо центрів (Монархів), а на засадах представництва. (представницькі посади були виборними.

3. Щодо цієї концепції, то в мене фактаж відсутній. Отже я не впевнений в тім, що зміна у сприйнятті часу відбувалася саме в цей період, але беручи до уваги те, що в цей час (XVI-XVII ст.) в українському суспільстві окрім книг (друкованих) наукового та релігійного характеру розквітає українська поезія та драматургія світського спрямування можна припустити і наявність цього чинника. Переглянувши як не фахівець структуру деяких уривків тодішніх творів схиляюсь  на користь свого припущення.

Як висновок: Вважаю за доцільне визнати як факт те, що у XVI-XVII ст. в Україні були в наявності всі умови зародження української нації, і, відповідно, виникненням такої нації до кінця  XVII ст. На підтвердження свого висновку наведу цитату з Андерсона:

"Як раніше вже говорилося, придворною мовою Санкт-Петербургу в XVIII ст. була французька, а мовою значної частини провінційного дворянства - німецька. Після нашестя Наполеона граф Сергій Уваров в доповідній записці 1832 р. запропонував, щоб держава трималася на трьох основних принципах: Самодержавстві, Православ'ї і Народності (національності) Якщо перші два принципи були старі, то третій був абсолютно новим - і дещо передчасним для епохи, коли половину "нації" все ще складали кріпаки, а більше половини говорила на рідній мові, яка не була російською. Доповідь принесла Уварову пост міністра освіти, але і більше майже нічого. Ще півстоліття царизм чинив опір уваровським спокусам. Лише у роки правління Олександра III (1881-1894) русифікація стала офіційною політикою династії : набагато пізніше ніж в імперії з'явилися український, фінський, латиський і інші націоналізми."

ПМ: Жодним чином не натякаю на відсутність національної історії чи нації до XVII ст. Цей пост лише міркування щодо часу визначення терміну "нація" у сучасному розумінні. (Далі буде, можливо)

Werwolf 2010/05

{ 23 Комментариев }