У Латвії збирають підписи за навчання у державних школах лише латиською

werwolfs 30.05.2011 в 18:57

44D7BEFB-7218-4CD1-990D-9B4FDCCF8281_mw800_mh600_s.jpg

20.05.2011

Людмила Пилип

Рига – У Латвії проходить організований Центральною виборчою комісією всенародний збір підписів про внесення змін до Конституції, що передбачають навчання у школах лише державною мовою. Із ініціативою законодавчо закріпити надання безкоштовного навчання у школах лише латиською мовою виступило національне об’єднання «Усе Латвії! Батьківщині і Свободі». У відповідь на це російськомовна громадська організація «Наша мова» організувала збір підписів за надання російській мові у Латвії статусу другої державної.

Дослідження, проведене Агенцію латиської мови, свідчить, що 39% учнів старших класів шкіл національних меншин у Латвії оцінили своє знання державної мови як погане чи дуже погане. У 81% школярів щоденно виникають труднощі через недостатнє володіння латиською мовою, а 80% перебувають під впливом російськомовного інформаційного простору.  

Один із лідерів національного об’єднання «Усе Латвії! Вітчизні і Свободі» Райвіс Дзінтарс вважає, що слід внести зміни до 112-ї статті Конституції Латвії, щоб із 1 вересня 2012 року перевести навчання у державних та муніципальних школах лише на латиську мову. Тоді у 2024 році фінансована державою освіта у латвійських школах повністю проводитиметься державною мовою.  

«Цей процес має бути дуже поступовим, протягом 20 років. Він спрямований на те, щоб латиська мова стала мовою, яка б об’єднувала латвійську громадськість і нашу державу. Щоб усі розмовляли латиською мовою добре, щоб ніхто не був дискримінований. У першу чергу виграють ті представники національних меншин, які збираються й надалі жити на цій землі», – каже Райвіс Дзінтарс.  

За словами політика, ситуація, коли питання про збереження рідної мови набуває актуальності, спостерігається у багатьох державах.  

«Це ми можемо спостерігати у Фінляндії, Франції, Угорщині. Особливий приклад – Україна. Усе свідчить, що у багатьох країнах у людей пробуджується національний дух. Люди розуміють, що це питання не лише про мову, моральні цінності, але й про те, наскільки ми будемо конкурентоспроможними», – зауважив Райвіс Дзінтарс.  

Експерти налаштовані скептично

Соціолог Арніс Кактиньш вважає, що питання про забезпечення освіти лише державною мовою серед найактуальніших питань, які турбують пересічних латвійців, стоїть десь на дванадцятому місці.  

На думку експерта, громадськість у першу чергу турбують економічні питання. Наразі молодь, і латиська, і національних меншин, що живуть у Латвії, масово виїжджає за кордон у пошуках кращої долі.  

Міністр освіти Латвії Сарміте Елерте наголосила, що Латвії потрібна чітка довготермінова державна політика, в основі якої повинні бути латиська державна мова та культура. Наразі, за її словами, мову чи культуру не слід прививати репресивними методами.  

Чи буде навчання лише державною мовою, може вирішити народ

Збір підписів на 622 дільницях у Латвії та 45 за кордоном продовжуватиметься до 9 червня.  

Якщо відповідні зміни до Конституції підтримає не менше за 1/10 виборців, які брали участь в останніх парламентських виборах, то вони будуть передані президентові Латвії. Він у свою чергу передасть поправки на розгляд парламенту.

  У разі, якщо латвійський парламент не затвердить внесення змін до Конституції, що передбачають забезпечення державою можливості безкоштовного отримання основної та середньої освіти лише латиською мовою, то у Латвії відбудеться всенародний референдум.

Джерело: ТУТ

Мова як надбання народу або знову про мову

werwolfs 22.09.2010 в 02:46

Багато російськомовних громадян України (свідомо не пишу українців) вперто бажають позбавити українську мову виключного статусу державної мови.  Тож пропоную три висловлювання на місце мови в житті народу не українських діячів.

 

"Язык народа - лучший, никогда не увядающий и вечно вновь распускающийся цвет всей его духовной жизни, начинающейся далеко за границами истории. В языке одухотворяется весь народ и вся его родина; в нем претворяется творческой силой народного духа в мысль, в картину и звук небо отчизны, ее воздух, ее физические явления, ее климат, ее поля, горы и долины, ее леса и реки, ее бури и грозы - весь тот глубокий, полный мысли и чувства голос родной природы, который говорит так громко о любви человека к его иногда суровой родине, который высказывается так ясно в родной песне и родных напевах, в устах народных поэтов. Но в светлых, прозрачных глубинах народного языка отражается не одна природа родной страны, но и вся история духовной жизни народа... Язык есть самая живая, самая обильная и прочная связь, соединяющая отжившие, живущие и будущие поколения народа в одно великое, историческое живое целое. Он не только выражает собою жизненность народа, но есть именно самая эта жизнь. Когда исчезает народный язык,- народа нет более!"

К.Д. Ушинський (1824-1870)

 

"Язык это история народа. Язык это путь цивилизации и культуры….. Поэтому-то изучение и сбережение русского языка является не праздным занятием от нечего делать, но насущной необходимостью "

А.И. Куприн (1870-1938)

 

"Духовное единство народа и объединяющие нас моральные ценности – это такой же важный фактор развития, как политическая и экономическая стабильность . Убежден, общество лишь тогда способно ставить и решать масштабные задачи, когда у него есть система нравственных ориентиров. Когда в стране хранят уважение к родному языку, к самобытным культурным ценностям, к памяти своих предков, к каждой странице нашей отечественной истории"

(Витяг  із вступної частини Послання Президента Російської Федерації В.В.Путіна Федеральним зборам, від 26 травня 2007р.)

 

Цікаво, що педагог, письменник і державний діяч в продовж сторіччя, навіть більше, говорять одне й те саме, про одне й те саме, майже однаковими словами. І стосуються ці слова МОВИ (язык – рос.)

 Отже, питання мови – питання існування народу.

 

В тему: «Українська мова – єдиний шлях збереження української державності» це вже від українських діячів сьогодення.

{ 26 Комментариев }

Мордовський лексикон лоховатих українськиx гопників - Ростислав Мартинюк

werwolfs 30.05.2010 в 19:40

Оце натрапив, сподобалося. Як на мене, то дуже інформативно.

Дослухаючись до мови друзів, із подивом спостерігаю появу все нових і нових екзотичних слів. Вони швидко всотуються у лексикон, незважаючи на їх невідоме походження, а згодом мирно переповзають і до словника наших батьків, і на пресу, і на телебачення. Візьміть хоча б слово ”лох”, або ”гопник”. Смішнувате дієслово ”тусуватись” побило всі рекорди вжитку, а славетні ”лафа” та ”лажа” вже є мало не літературними. Де вони взялися на нашу голову?

Кажуть, що у них є ”автохтонне”, незужите вулицею значення. Щоправда, в екзотичних мовах російських нацменшин. Є тут, висловлюючись фігурально, байстрюки з фіно-волзьких та фіно-балтських словників. ”Лох”, наприклад, для фіномовних мокшан Пензенської області — просто ”мужик”. Працьовита людина, з руками-граблями, часом грубувата, яку в гамірливих містах прийнято дурити (як і кожного нормального селюка). Не могло українське вухо пройти повз ніжну зменшувальну форму цього слова – ”лохмандєй”. ”Мужичок”, значить. Звичайно, у землеробській Україні лохами бути престижно. От навіть Президент якось хотів образити членів Канівської четвірки і сказав про них: ”Нє мужикі!” Не лохи, тобто. А вони такі мужиками виявилися…

Важче справи з ”гопниками”. Їх гучне ім’я поширилось не у мордовсько-українському Поволжі, а в холодних архангельських краях, у Петербурзі — Вавілоні комі-зирян (там жили Григорій Распутін і Питирим Сорокін, Іван Куратов і Валерій Сюткін). А у комі словнику є таке собі слівце ”гьоп” — ”бруд” по-нашому. Декламуючи вголос Тараса Шевченка, комі, мабуть, дозволяли собі жарти, і відомий рядок з вірша ”До мертвих і живих” читали так: ”Раби, підніжки, гьоп Москви!..” У всякому разі, у часи шаленої популярності ленінградського андеграунду 80-тих саме звідси пішли ”гопники” — ”брудники”, ”покидьки”, ”панки”, яких невдовзі завезли в Україну наші тінейджери разом з піснями ленінградського корейця Цоя, ленінградського болгарина Кінчева та ленінградського українця Шевчука. Одна з пісень гурту ”Зоопарк” навіть пояснює несвідомій публіці, що таке ”гопники”: ”Их называют гопники, их называют жлобы!”

Однак фіно-балтські слова у словнику українських ”пацанів” — це все ж таки виняток (хоча слово ”пацан” теж фінського походження — від діалектного ”пащан” олонецьких карелів). Справжньою окрасою мови козаків стали слова з ерзянської та мокшанської мов (їх ще звуть ”мордовськими” мовами). Це пояснюється тим, що про збагачення цими словами дбали не лише патлаті тінейджери, а й їх горепашні батьки. Останніх багато саджали до в’язниць, яких чомусь було багато саме у Мордовській АРСР. Живучи у цій лісистій фінській країні, вони переймали чудернацькі місцеві слова. Якщо не на роботах у місцевих колгоспах, то прямо від охоронців мордвинів (їх-бо набирали серед місцевих мокшан). Згодом ці зеки повертались до України і щедро розсипали дивні ”зонівські” слова у комунальних квартирах Донбасу та Києва: ”вертухай”— охоронець, ”лажа”— нудьга, плач (від ”лажамс”), ”шаріть”— тямити (”ударіть по шарам” — вдарити по свідомості від ”шарьхкодемс”), ”лафа” — розслаблення, ”кімаріть” — спати, ”гулькін нос” — дуже мало, з голубиний ніс, ”заначка” — захований від вогкості (”начка” —вогкий), ”нари” — трави, дерн (ліжко в’язня), ”шамать” — їсти (”шама” — лице, значить)... Мало? Ось іще: ”бухати (бусать)” — пити, ”ката-лажа (каталажка)” — тюрма (буквально ”нудне місце”), ”не петріш” — не розумієш, ”барига” — курець, ”шмара” — цигарка, ”кльовий” — хороший (звідси ж ”хльовий-халявний”), ”оклигать” — протверезіти. Усе це буквальні переклади з живих мордовських мов. Втім, найцікавіше з цих слів – сексот. Його корінь ”секс”. З мокшанської – ”бруд” значить. А от пташка, що очищує від бруду дерева, називається ”сексот”. По-нашому ”дятел”, стукач. Так що від ”сексота” до ”гопніка” один крок…

Є й менш відомі ”зонівські” слова: ”куба”— жінка, ”крок” — міліціонер, ”ламбусь” — цукор, ”марс” — кров, ”ряха” — будинок, ”кіштандяк” — танці. Сподіваюся, після їх оприлюднення ”пацани” візьмуть їх у свій ”мордовський словничок”. Хоча й без того на вулицях Києва чи Сум ”тусуються” ”гопники” та ”лохи”, для яких життя у арійській країні трипільської культури — повна ”лафа”, а її ”солов’їна мова” — повна ”лажа”, в якій вони не хочуть ані ”шарити”, ані ”петрити”. Шкода, що практично на цьому їх пізнання у великих мордовських мовах вичерпуються. Руки чухаються, немов у Антоненка-Давидовича, який у 60-ті питав у землячків: ”Як ми говоримо?” А й справді, пацани, якщо вже й говорити мордовськими мовами, то краще вже ”кльово”, грамотно. Аби наш лексикон наситився свіжим фіно-волзьким мовним киснем, нам, щоправда, слід буде знову пересаджати пів-України у політичні табори Мордовської АРСР. А може піти до Мордовії добровільно?. Хоча б для того, щоб стати справжнім ”лохом” — Лохом землі мокшанської, закоханим у ліс і землю, у гриби та ягоди...

P. S. Пацани! Є ще базар за слово ”понти”. Лохмандеї так і не зашарили, що це є костромська мулька в натурі. Тележурналіст, угрофінолог (Київ) – журнал ПЕРЕХІД IV

Джерело: http://www.ukrcenter.com/library/read.asp?id=420

{ 21 Комментариев }