БЮТ: Ілюзія правди, або Чому я байдуже їв морозиво на Хрещатику, коли конвой відвіз Тимошенко

werwolfs 20.08.2011 в 12:08

Цей копісаст відображає мій погляд щодо "Справи Тимошенко" загалом та її арешту зокрема.

kaka.jpg

Олександр Турчинов, соратник Юлії Володимирівни, баптистський пастор і автор чудної книги "Ілюзія страху", дозволив собі звинуватити у боягузтві, величезна кількість киян, що виявилися 5 серпня 2011 на Хрещатику в районі Печерського суду.

Ось дослівна цитата з інтерв'ю пана Турчинова, опубліковане на "Українській правді":

"Я опишу таку картинку, і ви зрозумієте в чому справу. В день арешту, коли почалася бійка під час спроби вивести Юлію Володимирівну з будівлі суду, десь п'ятсот чоловік ось тут билися з "Беркутом". Але ще більша кількість людей стояла на тій стороні Хрещатика їли морозиво і фотографували! Можливо, хтось з них співчував нам. Але більшість виявилася неготовою до активних дій, боялися і спостерігали: цікаво, чим це закінчиться. Так, ось, друзі, не цікаво! Це страшно"!

Так от, Олександр Валентинович, сподіваюся Ви не заперечуєте, якщо я відповім Вам від імені тих, хто "стояв на тій стороні Хрещатика, їв морозиво і боявся"?

Ілюзія правди

По-перше, чому Ви вирішили, що ми боялися? Так, отримати поліцейською палицею по голові боїться кожен, окрім відвертих ідіотів. Але, чомусь же ми не боялися в 2004 році, а зараз раптом злякалися... На палиці і навіть на кулі можна піти заради якоїсь справжньої мети і проти дійсно хворої ниючої несправедливості. У випадку, з арештом Тимошенко дійсно була несправедливість. І полягає вона в тому що називається вибірковістю правосуддя - як запитував класик: "А судді, хто"? Чим вони кращі за Тимошенко? І ми, прості кияни, це прекрасно розуміємо. Але Ви, напевно, здивуєтеся - для нас пані Тимошенко зовсім не є уособленням України або демократії.

Розумієте, Олександр Валентинович, ті "хто за народ", не їздять серед убогості на "Мерседесах", "Лексусах" і "Порше". Ті, "хто за народ", не полюють на людей в кіровоградських лісах, як славний представник Блоку Юлії Тимошенко, нардеп Лозинский...

І ми прекрасно знаємо - банківські рахунки, лімузини і розкішні маєтки, що належать "опозиціонерам", - це не результат того, що вони підняли з колін якесь виробництво і впровадили нові технології або зробили ще якийсь інтелектуальний прорив як Біл Гейтс або Стів Джобс. Ці колосальні гроші є у наших "демократів" тому... Ну, Ви краще нас знаєте, як зробили свої стани мільйонери з БЮТ і інших партій.

Розумієте, обурені крики про "вибірковість правосуддя", в уявленні дуже багатьох громадян України, виглядають як обурення такого роду: "Чому судять цих злодіїв і шахраїв, а ось тих - не судять"! Ні, я не називаю ні Тимошенко ні її соратників "злодіями і корупціонерами" - зробити це може тільки суд, а я не суддя і не прокурор. Але як вважаєте, що думають прості громадяни України хоч в Києві, хоч в Конотопі про "газову принцесу" і соратника Павла Лазаренко? Що думають вони про чесність і порядність її оточення і про походження колосальних "демократичних" капіталів? Навіть якщо "згідно з" законом і усе чисто (в силу "дірявості наших законів), то як бути якщо "по совісті"?

Ми розуміємо: нинішнім опозиціонерам, що зовсім ще нещодавно сиділи на фінансових потоках усієї України, - образливо. Дуже образливо. Дуже образливо і Шону Карру - а раптом він тепер не зможе літати чартерними рейсами і купувати піджаки з вовчої шкури за 4000 фунтів стерлінгів?

Але для нас, простих киян і "гостей столиці", ситуація виглядає як вибір - що краще:

а) Посадити у в'язницю хоч когось з тих, при кому процвітали корупція і зневажався закон

б) Не саджати за грати взагалі нікого, щоб не було "виборчого правосуддя"...

Як Ви думаєте - що виберуть прості кияни?

Для народу що усе, що відбувається між БЮТ і регіоналами - це сутичка двох олігархічних кланів за право паразитувати на тілі нашої країни. Так чому у черговий раз коли "пани б'ються" у "холопів повинні лоби тріщати"? Цікаво, лише те що багато "демократи"-товстосуми насправді вселили собі, що вони борці за щастя народу. Вони так довго говорили про це, що і самі повірили.

Крім того, жителі столиці - це люди інформовані і на склероз ще не страждають. Ми пам'ятаємо, як Печерський суд перетворювався на "печерний". Пам'ятаємо, наприклад як саме Печерський суд заборонив критикувати Юлію Володимирівну - абсолютно дика для будь-якої демократичної країни заборона, прийнята судом з подачі соратників тоді ще могутньої Тимошенко. Ми пам'ятаємо, як БЮТ в 2009 році намагався поділити країну з Партією Регіонів переписавши в абсолютно недемократичному ключі Конституцію України. Скінчилася ця затія знаменитим відео, в якому Юлія Володимирівна голосить : "Пропало всьо"!. І то - лише тому що запах перемоги, що учув, Янукович вирішив піти ва-банк і не ділитися такою ласою здобиччю як Україна ні з ким. Ми пам'ятаємо...

Ілюзія сили

5 серпня розвіялася ілюзія про дієздатність БЮТ - навіть в Києві, де усе поруч і можна миттєво мобілізувати людей, БЮТ не зміг нікого виставити на захист свого лідера. Ніхто не кинувся рятувати свого вождя і не було на Хрещатику ніякої особливої бійки. Один прибічників БЮТ обурено підраховував через декілька днів: "У БЮТ навіть сьогодні є приблизно 100 депутатів Верховної Ради. У кожного з них - по 30 штатних і позаштатних помічників. Це ж величезна армія в 3100 чоловік, здатна намертво заблокувати центр Києва. А до Печерського суду не змогли зібрати нікого! Ні в день арешту, ні коли Тимошенко почали привозити до суду з СІЗО".

Навіть зі знижкою на те, що БЮТ був не готовий саме цього дня - видовище у Печерського суду вийшло украй жалюгідним, для сили, яка позиціонує себе як потужна і дієздатна опозиція. Тим більше, повторимося у Києві легко мобілізувати своїх прибічників - це ж не звозити тисячі людей з далеких сіл в аграрній області. Але це за умови, що такі прибічники у вас взагалі є. Чи у тому випадку, коли правда дійсно на вашому боці...

Якщо суд над Тимошенко більш-менш затягнеться, то ситуація буде така ж точно, як з Луценком. З кожним днем, людей біля Печерського суду збиратиметься все менше і менше і в результаті не буде сенсу тримати натовпи ОМОН-а біля київського ЦУМ-а оскільки зустрічати і проводжати автозак з Юлією Володимирівною буде невелика кількість штатних функціонерів партії "Батьківщина" і чергових бабусь, що не пропускають жодного подібного заходу.

Якщо в 2004 і 2005 року кияни несли на Майдан гроші і продукти, надавали "демократам" нічліг у своїх квартирах, то тепер, якщо ви, так звані опозиціонери, спробуєте перекрити рух по Хрещатику (як це було 5 серпня) те швидше за все самі кияни наб'ють вам фізіономії, а "Беркут" рятуватиме вас від гніву роздратованих киян. Скажіть, будь ласка - хто винен, що за ці роки так помінялися настрої простих українців?

Якщо не на нари, то хоч би на Канари...

І замість епілогу... Член однієї з київських молодіжних організацій, розповів мені жартома про ідею однієї акції, навіяної арештом Тимошенко. Ідея полягала в тому, щоб принести в Лук'янівське СИЗО передачку для Юлії Володимирівни - наприклад трилітрову банку червоної ікри і інших дорогущих делікатесів під приблизно таким гаслом: "Демократичні ВІП-и не повинні страждати як прості смертні без розкоші, до якої вони так звикли". Акція не відбулася через етичні і моральні міркування але погодитеся: щось в цьому є...

Коли я бачу як підопічні зарослого жиром регіонала Калашникова скандують: "Верчуся дзигою - на нари"!, а потім бачу Бютівські транспаранти із закликом: "Зэка - на нари"!, те в глибині душі я вже згоден на таке гасло: "Усіх вас - на Канари"!. Від'їжджайте туди і живіть там добре, тільки щоб ми вас більше ніколи не бачили. І Янукович, і Тимошенко, і Ющенко, і усі інші...

Тарас Льодорубов, «Агентство Стратегічних Досліджень»

Джерело: ОбщеЖитие - Краматорская городская газета

{ 17 Комментариев }

Протистояння Президент – Прем’єр, чи вистоювання законності?

werwolfs 22.12.2009 в 21:27

Президент в черговий раз призупинив постанову Уряду та подав до Конституційного суду.

Історія питання.

14 жовтня 2009р.: Керуючись статтею 14 закону " Про Державний бюджет України на 2009 рік" Уряд приймає постанову (1092) згідно з якою підприємству ”Укрмедпостач” дозволяється залучити кредит до 0,5 млрд. $ під державні гарантії для виконання інвестиційного проекту щодо забезпечення лікувально-профілактичних закладів медичним та іншим обладнанням, транспортними засобами, виробами медичного призначення та лікарськими засобами.

21 жовтня  2009р.: Уряд  вносить зміну у постанову № 1092 (постанова №1131 ) за якою ”Укрмедпостачу” дозволяється (опосередковано наказується) здійснювати авансові платежі за рахунок кредитів та кредит (один) замінюється кредитами (декількома).

10 листопада 2009р.: Президент своїм Указом  (№916/2009) призупиняє дію постанови № 1209 з мотивацією недотримання Закону про бюджет України на 2009 рік, та перевищення державних гарантій наданих Урядом майже вдвічі (60 млрд. грн. надано в той час як прдбачено у бюджеті лише 37 млрд. грн.) та подає до Конституційного суду.

11 листопада 2009: Уряд скасовує попередні постанови  № 1092 та № 1131 і приймає нову  постанову № 1209 що за змістом не відрізняється від попередньої (№ 1092), навіть є тотожною за винятком декількох слів та пункту 8 про скасування  попередніх постанов.

25 листопада 2009р.: Президент своїм Указом (№ 969/2009) вдруге призупиняє спробу уряду додатково отримати кошти (0,5 млрд. $) під державні гарантії, з тією ж самою мотивацією та подає до Конституційного суду.

8 грудня 2009р:  Уряд скасовує попередні постанови  № 1092,  № 1131 та № 1209 і приймає нову  постанову № 1331 що тотожною попередній (№ 1209), за винятком пункту 8 про скасування  попередніх постанов.

22 грудня 2009р.: Президент своїм Указом (№ 1089/2009) втретє призупиняє спробу уряду додатково отримати кошти (0,5 млрд. $) під державні гарантії, з тією ж самою мотивацією та подає до Конституційного суду.

 

Постає питання: Що це – протистояння Президент – Прем’єр, чи вистоювання законності?

 Мій висновок – намагання Уряду (Тимошенко) отримати додаткові кошти в сумі 0,5 млрд. грн. всупереч закону, і виконання Президентом своєї прямої функції – гарантування дотримування законності. Щодо гасла, що постійно мусується в ЗМІ, то це звичайний популізм з боку прем’єра, та намагання перекласти відповідальність за свої вчинки на іншу посадову особу (у даному контексті на президента.)

Чому мій висновок саме такий. Якщо уважно прочитати статтю 14 закону " Про Державний бюджет України на 2009 рік", то там чітко визначено: "Установити,  що  у  2009  році  державні гарантії надаються Кабінетом Міністрів України за зобов'язаннями  Державної служби    автомобільних    доріг    України   (за   запозиченнями, зобов'язаннями з оплати введених інвесторами у дію об'єктів та  за договорами  концесії),  на  будівництво метрополітенів,  виконання інвестиційних   проектів,   виконання   заходів,   пов'язаних    з підготовкою  і  проведенням в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу,  загалом в  обсязі,  що  не  перевищує 37.000.000 тис. гривень." Тобто 37 млрд. грн. або за існуючим курсом (7,97) – приблизно 4,6 млрд. USD. Якщо звернутися до курсу  валют на час складання бюджету (грудень 2008р), то в такому випадку дозволені законом про бюджет Урядові можна було б  запозичити під державні гарантії – 7,3 млрд. USD. А станом на прийняття першої постанови (14.10.09р.) урядом вже було залучено під державні гарантії 50 млрд. грн. або 6,2 млрд. по поточному курсу. А на сьогодні (22 грудня) державні гарантії вже сягають понад 60 млрд. грн. або 7,5 млрд. USD, що  перевищує навіть за курсом на час прийняття бюджету (грудень 2009р.) на 0,2 млрд. USD (1,6 млрд. грн.). Тобто Президент у цьому випадку (як майже зажди) відстоює саме дотримання законодавства.

І ще одне питання на останок: Навіщо прем'єр грається у скасування та прийняття одній і тій же постанови?

Відповідь: У разі розглядання у Конституційному суді подання Президента, висновок КС буде не на користь Тимошенко. Отже залишається лише одна можливість - скасовувати постанову перед розглядом у КС для припинення провадження по справі на підставі відсутностності предмету (постанови) й одночасно приймати нову підспудно готовлячи грунт для афери - отримання коштів за час дії постанови від її прийняття до призупинення її дії Указом Президента. А далі апелювати до іміджу України - Ми вже взяли й використали кредит, принаймні його частку. Повернення неможливе. Україна повинна дотримуватися прийнятих угод. І решта прийомів подібного штибу.

Примітка: Посилання на постанову 1092 надано не на офіційний сайт КМУ з технічних пичин - цей сайт не відкриває посиланнь за адресою (чиста сторінка).

Президентом якої країни намагається стати Тимошенко?

werwolfs 14.09.2009 в 00:15

Цікаве питання, як на мене.

Ось потрапила мені на очі стаття на НП  « У Тимошенко обіцяють вирішити проблеми росіян» з посиланням на УНІАН. Все б було б нічого, якби не заява «міністра» економіки Богдана Данілішина (Україна).

Він  (Данілішин) повідомив, що після листа Медвєдєва, російського президента, в якому він звинувачує Україну у перешкоджанні російському бізнесу в Україні, Мінекономіки зробило запит до російської сторони з проханням надати більш детальну інформацію щодо наявних фактів.

Далі пряма мова пана Данілішина:

«Ми зробили запит до російської сторони і одержали у відповідь інформацію про підприємства та їх проблеми»

«Щодо деяких підприємств ми вже проаналізували ситуацію. Йшлося, зокрема, про "Луганськтепловоз" і структури, що працюють з низкою підприємств Іллічівського торговельного порту»

«Думаю, що нам вдасться розв’язати всі проблемні питання наприкінці поточного – початку наступного року»

Прочитавши це мене одразу виникає запитання, що винесене в заголовок і ще декілька. Одне з них:

Чим переймається Уряд України (!) під час кризи в Україні? Відповідь очевидна: вирішує проблеми росіян. З відповіді на це запитання логічно йде декілька висновків, як то «в українському бізнесі все гаразд» та «для Уряду України в край необхідно покращити умови для бізнесу російським бізнесменам»

Але ці висновки не відповідають дійсності, бо в українських бізнесменів не все гаразд, навіть у важкоатлетів, а ПП та фізичні особи – підприємці взагалі «помруть» не сьогодні так завтра.  А Уряду України конче необхідно виводити країну з кризи. І виникає цілком закономірне питання: Президентом якої країни намагається стати Тимошенко – прем’єр-міністр України, Росії чи все ж таки України?

{ 6 Комментариев }